Багато хто з адвокатів надає правничу допомогу особам не тільки на етапі досудового розслідування та судового розгляду, а й після ухвалення вироку та набрання вироком законної сили. При цьому, одним із завдань захисника є супроводження процедури умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Що таке умовно-дострокове звільнення, та з чим його “їдять”?
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою дострокове звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання за умови, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Частина 1 ст. 81 Кримінального кодексу України встановлює вичерпний перелік покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення. Загальним для них є те, що всі вони є строковими. Умовно-дострокове звільнення можливе лише стосовно покарань у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. Це звільнення умовне тому, що воно здійснюється під певною, встановленою у законі умовою, недодержання якої тягне за собою часткове або повне відбування тієї частини строку покарання, від якої особа була умовно-достроково звільнена.
Покарання в цьому разі не анулюється (не скасовується), проте його реальне виконання припиняється. Тільки після закінчення певного строку, який дорівнює невідбутій частині покарання, умовно-достроково звільнений, що не порушив установлених законом умов звільнення, вважається таким, що відбув покарання.
Застосування умовно-дострокового звільнення додатково підтверджує принцип кримінального права, згідно з яким покарання не є самоціллю, а призначається для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів. Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликані тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні нею покарання.
При умовно-достроковому звільненні, як зазначено в ч. 1 ст. 81 КК України, засудженого може бути повністю або частково звільнено і від відбування додаткового покарання. Причому закон не встановлює яких-небудь обмежень щодо видів додаткових покарань, від яких може бути звільнений засуджений.
Підстави застосування умовно-дострокового звільнення. Як такі підстави кримінальний закон (ст. 81 КК України) називає:
1) доведеність виправлення засудженого (матеріальна підстава);
2) фактичне відбуття ним не менше половини, двох третин, трьох чвертей встановленого вироком суду строку покарання (формалізована підстава).
Засуджений може бути достроково звільнений судом тільки у разі, якщо він довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Сумлінна поведінка – це зразкове виконання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок адміністрації, наявність подяк і відсутність стягнень, якщо особа відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі. При відбуванні інших видів покарання вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Показником виправлення можна вважати і систему вчинків, що здійснюються з мотивів, прямо протилежних тим, що штовхнули особу на вчинення злочину. Причому висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення.
Під сумлінним ставленням до праці звичайно розуміють чесне та повне виконання своїх трудових обов’язків, підвищення ділової кваліфікації, суворе додержання правил техніки безпеки тощо.
Якщо виправлення засудженого, як уже зазначалося, є матеріальною підставою умовно-дострокового звільнення, то фактичне відбуття зазначеного в законі строку покарання – це формалізована підстава.
Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Таким чином, законодавець чітко визначає мінімальний строк покарання, після відбуття якого особа може бути умовно-достроково звільнена від подальшого відбування покарання. Тому в судовій практиці питання про визначення мінімального строку, який повинен бути відбутий засудженим, виникає практично лише тоді, коли спочатку призначене покарання чи невідбута його частина скорочується актом амністії або помилування, а також у наглядовому порядку постановою судових органів.
Якщо покарання було призначене за сукупністю злочинів або вироків, то слід виходити із остаточного покарання, а той мінімальний строк покарання, що дозволяє умовно-достроково звільнити засудженого, визначається більш тяжким злочином, який входить у сукупність.
В свою чергу виникає питання що таке “Іспитовий строк” при умовно-достроковому звільненні.
Умовність цього виду звільнення від відбування покарання полягає в тому, що звільненому судом встановлюється певний строк, який дорівнює невідбутій частині покарання, протягом якого він зобов’язаний не вчинювати нового злочину. Цей строк обґрунтовано називають іспитовим. Він завжди дорівнює часу невідбутої частини покарання.
Отже, іспитовий строк – це певний проміжок часу, рівний невідбутій засудженим частині покарання, на який він умовно-достроково звільняється від подальшого його відбування. Початком іспитового строку вважається день винесення судом постанови про умовно-дострокове звільнення, а закінченням – день закінчення строку покарання, визначеного вироком суду. При цьому суд не встановлює тривалість такого іспитового строку: він завжди дорівнює невідбутій частині призначеного покарання. Проте суд повинен точно зазначити цю частину строку покарання у своїй постанові.
На практиці виникає питання про обчислення іспитового строку при достроковому звільненні засуджених і від додаткового покарання. Воно вирішується таким чином. Якщо особа умовно-достроково звільняється від подальшого відбування як основного, так і додаткового покарання, а невідбута частина основного покарання більша за строк додаткового покарання, то іспитовий строк дорівнює невідбутій частині основного покарання. Коли ж додаткове покарання більш тривале, ніж невідбута частина основного покарання, іспитовий строк дорівнює строку додаткового покарання. Це пояснюється тим, що в аналізованих випадках відбувається одночасне умовне звільнення засудженого як від основного, так і від додаткового покарання і одночасно здійснюється перевірка обґрунтованості такого звільнення.
Залежно від того, чи виконує особа вимоги умовно-дострокового звільнення, можна виділити два види його правових наслідків – сприятливі та несприятливі.
Сприятливі наслідки настають тоді, коли протягом невідбутої частини покарання особа не вчинила нового злочину. В цьому разі вона визнається повністю звільненою від призначеного вироком суду покарання. При цьому строк погашення судимості обчислюється з дня умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання (основного і додаткового). При умовно-достроковому звільненні особи від основного покарання без звільнення від додаткового покарання перебіг строку погашення судимості починається з дня відбуття додаткового покарання.
Несприятливі наслідки умовно-дострокового звільнення настають тоді, коли особа протягом невідбутої частини покарання вчинить новий злочин. У цьому разі умовно-дострокове звільнення скасовується і особі призначається покарання за правилами статей 71 і 72 КК України.
На теперішній час питання щодо направлення матеріалів в суд для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення вирішується на засіданнях комісії з умовно дострокового звільнення, які утворюються в кожній установі виконання покарань. В цьому випадку робота захисника полягає в підготовці відповідних документів на засідання комісії.
Проте, сьогоднішня практика розгляду питань про умовно-дострокове звільнення не передбачає участі захисників в засіданнях таких комісій, та й більше, захисникам взагалі не дозволяють бути присутнім під час засідань комісії з умовно-дострокове звільнення. Фактично, під час засідання комісії з умовно дострокового звільнення особа, яка претендує на умовно-дострокове звільнення, позбавлена професійної правничої допомоги.
Проте, Одеська адвокатура знайшла вихід з цієї ситуації. До складу комісії з умовно дострокового звільнення має право входити член громадської ради при управлінні виконання кримінальних покарань та пробації. На даний час троє представників Одеської адвокатури входять до Громадської ради при Південному міжрегіональному управлінні виконання кримінальних покарань та пробації, до юрисдикції якого входять Одеська, Миколаївська, Херсонська та Кіровоградська області.
У разі, якщо в адвоката та його клієнта виникають труднощі з проходженням комісії з умовно дострокового звільнення, вони можуть безпосередньо звертатись до представників Одеської адвокатури в Громадській раді при Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації:
• Козлов Олександр Олександрович, Голова Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Одеської області, керуючий партнер ЮФ “Одеський регіональний юридичний центр”, 048 794 9364, oruc@ukr.net;
• Григоренко Юрій Сергійович, Член Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Одеської області та Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ, партнер АО “АК “Alfa-legal”, 048 700 61 96, 7006196@gmail.com;
• Немерцалова Світлана Володимирівна, Заступник Голови Громадської ради при Південному міжрегіональному управлінні виконання кримінальних покарань та пробації, асистент кафедри морського права Національного університету “Одеська морська академія”, радник АО “АК “Alfa-legal”, 050 587 85 67, nemertsalovasv@ukr.net.
Статтю підготував:
Адвокат Григоренко Юрій Сергійович,
Член Комітету захисту професійних прав
адвокатів та реалізації гарантій адвокатської
діяльності Ради адвокатів Одеської області та
Комітету захисту прав адвокатів та гарантій
адвокатської діяльності НААУ,
партнер АО “АК “Alfa-legal”